План розділу:” Захворювання тонкої і товстої кишок” підручника для студентів V-VI курсів вищих медичних закладів освіти України Доктор медичних наук, професор Н. Середюк .1. Синдром недостатності гідролізу харчових речовин (малдигестії) та всмоктування в тонкій кишці (малабсорбції). Малдигестивний синдром Синдром малабсорбції. Функціональна кишкова диспепсія. Ентерит Гострий ентерит Хронічний дуоденіт Хронічний ентерит Хвороба Крона або регіонарний ентерит Хвороба Уіпля або кишечна ліподистрофія Коліти Гострий коліт Хронічний коліт Неспецифічний виразковий коліт 5. Дисбактеріоз 1.Синдроми недостатності гідролізу харчових речовин (малдигестії) та всмоктування в тонкій кишці (малабсорбції). Тонка кишка- це орган, який у багатьох відношеннях протилежний своїм “сусідам”- шлунку і товстій кишці. Шлунок і товста кишка бувають джерелом частих і виражених неприємних відчуттів, але їх діяльність не є необхідною для життя в біологічному розумінні цього слова. Тонка ж кишка є клінічно безсимптомною або малосимптомною, зате вкрай необхідною для життя. Головною функцією шлунка і товстої кишки є моторика; саме розлади моторики є джерелом больових та інших непрємних відчувань. Основною функцією тонкої кишки є резорбція (всмоктування). Шлунок і товста кишка характеризуються вираженою реактивністю, є немовби “громовідводом” рефлекторних впливів з різних частин організму. В той же час тонка кишка володіє вираженою автономією. Шлунок і товста кишка доступні для рентгенологічного, ендоскопічного і інших методів дослідження. Діагностика уражень тонкої кишки значно складніша. Травна функція – найважливіша функція тонкого кишечника. В ході травного процесу складні хімічні сполуки їжі (полімери) розщеплюються на прості складові частини (мономери) , які й всмоктуються. Процес травлення відбувається головним чином в проксимальних відділах тонкої кишки. Травлення здійснюється з участю ферментів підшлункової залози, власне кишечних ферментів, жовчі. У товстій кишці травлення завершується, тут воно здійснюється з участю ферментів, які виділяють кишечні мікроби. Академік О.М.Уголев (1967) сформулював трьохетапну теорію травлення. Довго вважалось, що травлення здійснюється у два етапи: в порожнині кишки харчові продукти розщеплюються до мономерів, які й всмоктуються. Уголев О.М. довів, що у порожнині кишки здійснюються тільки початкові стадії гідролізу білків, жирів і вуглеводів. Причому гідроліз у порожнині тонкої кишки (так зване порожнинне травлення) здійснюється не до мономерів (кінцевих продуктів), а лише до димерів (проміжних сполук гідролізу білків, жирів, вуглеводів). Наступний, другий етап травлення, здійснюється на поверхні кишки за допомогою мембранного ( пристінкового або контактного) травлення. В процесі мембранного травлення димери розщеплюються до кінцевих продуктів – мономерів. Порожнинне травлення здійснюється з участю жовчі, ферментів підшлункової залози (трипсину, ліпази, амілази) і частково, ферментів, синтезованих кишечним епітелієм. Кишечні ферменти утворюються і нагромаджуються в залозистих клітинах слизової оболонки кишечника. Епітеліальні клітини, відділившись від слизової оболонки, потрапляють в порожнину тонкої кишки, де з них і вивільняються кишечні ферменти (ентерокіназа, лужна фосфатаза). Мембранне травлення здійснюється на поверхні слизової оболонки тонкої кишки, в зоні так званої “щіткової кайми”, де міститься багато ферментів: лактаза, сахараза, мальтаза, лужна фосфатаза, ентерокіназа, а також ферменти панкреатичного походження, адсорбовані з порожнини тонкої кишки. Головною функціональною одиницею мембранного травлення є війки. На кожній циліндричній клітині є біля 1000 “виростів”- мікровійок, сукупність яких утворює “щіткову кайму”. Мікровійка складається з ліпопротеїдної мембрани (прилягає до апікальної частини ентероцита) і глікокаліксу (шар мукополісахаридів), між нитками якого знаходяться ензими- панкреатичні (трипсин, ліпаза, амілаза) і власне кишкового походження (сахароза, ...